Пропонуємо читачам ознайомитися з історією городника-саморобника Валерія Мединського і дізнатися про те, як він реалізував проект ідеального городу на своїй ділянці.
Коли Валерій вийшов на пенсію, то вирішив зробити щось для душі. Після насиченого подіями трудового життя йому захотілося мати тихе, спокійне і затишне місце, де можна було б відпочити душею і тілом. Він вирішив, що для цього вистачить і міні-городу буквально на 10 грядок.
Строга ділянка
Більшу частину життя Валерій віддав армії, а це накладає свій відбиток на погляди і поведінку. Він вирішив підійти до справи з військовою точністю і вирішив, що все на ділянці повинно бути паралельно і перпендикулярно, як на стройовому плацу.
Ідея створення класичної і лаконічної ділянки зародилася давно. На що дістався у власність шматочок землі 18х4 кв. м. був звичайний город, теж досить симпатичний, але чоловікові хотілося чогось більшого. При цьому не стояла мета розширити ділянку і зробити з неї “агрегатор” для задоволення потреб в їжі, а швидше перетворити її в куточок для душі, адже у людини все повинно бути прекрасно, і навіть город. Хіба не доставляють насолоду свіжо зірвані соковиті плоди томата або молода зелень для шашличка?
Від задуму – до справи
Валерій перелопатив купу статей в журналах та Інтернеті. Постійно перед очима миготіли словосполучення “розумні грядки”, “красиві грядки”, “теплі грядки”. Початківець огородник вирішив створити власний стиль в оформленні.
За основу Валерій взяв конструкцію грядок, які випускають в одному з російських міст і які він знайшов за посиланням “красиві грядки”. Їх стандартна ширина − 1 м, а довжина може бути будь, кратною 2 (2, 4, 6, 8 і т. д.). Розглядався варіант з дерева (але він менш довговічний, так і мурашки такі грядки атакують частіше), з фігурного полукирпича (дуже громіздко і значно дорожче). В результаті було обрано варіант з металу. Метал товщиною 0.7 мм, анодований з обох сторін і зовні пофарбований фарбою “під металочерепицю”. Термін служби складає близько 10 років.
Спочатку на папері, а потім на місцевості, за допомогою мотузки і кілочків огородник розбив всю ділянку на грядки. Вийшло рівно 10 грядок і відстань між грядками склало 40 см, якраз для зручного проходу.
Валерій замовив вироби по телефону і через 2 тижні їх прислали поштою. 10 грядок, упаковані в три великі коробки, кожна деталь обмотана плівкою. Чоловік розпакував, розгорнув кожну деталь і скріпив болтиками. Вийшов ідеальний прямокутник
Металеві борти, скручені тільки по кутах і з однією поперечиною в центрі виявилися не дуже стійкою конструкцією, тому її необхідно дуже ретельно встановлювати, підкладаючи плиточки, різної товщини, орієнтуючи як по висоті, так і по довжині і ширині.
Грядки були вмуровані 5 см в “тіло “доріжок. Для подальших робіт Валерію потрібна допомога. У ролі ландшафтного дизайнера виступив старий товариш, великий спеціаліст по всім видам “городнього мистецтва”. “Бойові завдання” надалі він ставив, а власник ділянки зайняв підпорядковану позицію.
Перед установкою грядок була змонтована система крапельного поливу. Її проклали на глибині 40 см уздовж всіх грядок, а за основу взяли поліпропіленову трубу діаметром 42 мм По центру кожної грядки, через спеціальний ніпель, були проведені вертикальні відводи з краплинної трубкою, а на рівні виходу з землі був оформлений перехід на крапельну трубку в горизонтальній площині по всій довжині грядки через “коліно” з кутом 90 градусів. Спочатку “самодєлкіни” зробили по дві стрічки на грядку, потім переробили на три стрічки, з відстанню 25 см між трубками. Не забули вони і про зливі на зиму, для чого в кінці магістральної труби був встановлений запірний кран.
Утеплення грядок
Було вирішено робити “теплі грядки”. Для цього під кожною з них був виритий котлован глибиною 60 см, і туди, в суворій відповідності з технологією “теплої грядки”, були завантажені старі пні дуба, які ніхто не міг порубати, неперепрівший компост, благо цього добра від скошеної трави та опалого листя було багато. “Під гору” поклали готовий компост упереміш з мішком гранульованого курячого посліду і зверху досипали трохи землі, щоб коріння рослин не згоріли.
Кожну грядку рясно залили водою, щоб земля менше просідала згодом, хоча восени все одно довелося в кожну грядку додавати землю. Грядка заробила за класичними канонами, багаторазово описаним і повтореним: все там перегниває, і протягом декількох років видає максимальну кількість тепла.
Довговічні доріжки
Наступним досить витратним елементом стали доріжки. У Валерія раніше були доріжки з необрізного каменю, але вони, по-перше, вже своє відслужили (“працювали” більше 10 років) і їх доводилося періодично ремонтувати, а по-друге, вони ніколи не подобалися господареві. Тому було вирішено замінити їх на доріжки з обрізного каменю, товщиною 4 см.
В якості основи виступає великий утрамбований пісок. Поверх нього вкладається дрібний щебінь, армована сітка і цементно-піщана суміш. Коли верхній шар застигає, укладаються камені, на дуже рідкий цементно-піщаний розчин. Товщина швів між каменями становить 5 мм.
Камені необхідно дуже добре вистукувати, щоб не залишилося порожнеч, а потім заповнити шви цементним молочком. Ні в якому разі не змивайте виступивший розчин, краще через добу обережно зніміть залишки шпателем. У підсумку камені залишаються ідеально чистими, що для перфекціоніста дуже важливо. Всі роботи зайняли близько 1 місяця.
Що стосується розсади, то Валерій сам її не вирощує. Після придбання і посадки розсади, вся робота зводиться до того, щоб 2 рази в тиждень включити полив на 2 години. Щоб не росли бур’яни, всі грядки, за винятком малини, він вкриває агроволокном (так і полоти не потрібно), а також ще 2 рази обприскує помідори від фітофтори.
Восени вся наземна частина, включаючи ремонтантну малину, зрізається і спалюється.
***
Здається, у початківця городника вийшло створити невеликий “малий куточок”, в якому можна приємно і з користю проводити вільний час. Діліться своїми секретами ідеальної ділянки і не забувайте, що часто велике укладено в малому.
