Перець — культура дуже вимоглива до умов навколишнього середовища, тому вирощування перцю у відкритому грунті справа ризикована. Доведеться підготуватися до сюрпризів погоди, щоб отримати хороший урожай.
Місце для посадки перцю повинно бути захищене від вітру, добре прогріватися і висвітлюватися сонцем. У середній смузі і більш північних районах не обійтися без тимчасових укриттів. Перець болісно ставиться до перепадів температури, тому якщо немає можливості встановлення тимчасових укриттів, то перець варто висаджувати коли середньодобова температура буде на рівні 14-15 градусів і мине загроза заморозків. Перець не можна висаджувати після споріднених йому культур (томатів, картоплі).
Підготовку грядок для посадки перців проводять восени. Грунт повинна бути родючим, легким, добре утримувати вологу. Якщо грунт важкий, глинистий, то необхідно додати стару тирсу або грубозернистий пісок. Ці компоненти зроблять грунт більш проникним для води, повітря і тепла. Кислий грунт обов’язково вапнують, вапно вноситься тільки восени. На важких грунтах краще зробити високі грядки, висотою 25-30 см.
При підготовці грядок, в землю восени додають гній, перекопують. Якщо грядки готують навесні, то в грунт краще вносити перегній, 1 відро на кв. метр. Також навесні в грунт вносять суперфосфат (1 столова ложка), Сульфат калію (1 столова ложка), сечовина (1 чайна ложка) і 1 склянку золи. Після внесення добрив грядку потрібно добре перекопати, розрівняти і пролити розчином «гумату натрію» (1 ст. ложка на 10 літрів води) або розчином коров’яку (0,5 літра гною на відро води).
Висадка розсади перцю провадиться стрічковим способом. Відстань між рослинами залежить від сорту. Ранньостиглі, низькорослі сорти висаджують через 20 — 25 см між рослинами в стрічці і 40-50 см. між стрічками. Більш пізні, високорослі сорти висаджують рідше — через 30-40 см, між рослинами і 60-70 см. між стрічками.
Висаджують перець в лунку не заглиблюючи і не засипаючи кореневу шийку, щоб уникнути розвитку «Чорної ніжки» та інших захворювань. Пересадку потрібно проводити максимально акуратно, намагаючись не пошкодити коріння, так як у перцю, на відміну від томату, не формуються додаткові корені. Висадивши саджанець у ямку, необхідно добре пролити коріння, присипати зверху землею і ущільнити. Листя і пагони у перцю дуже крихкі і легко обламуються, тому при посадці біля кожного саджанця потрібно увіткнути в грунт по кілочку, який буде використовуватися для підв’язки рослин.
Не можна висаджувати поруч солодкий і гіркий перець, завдяки здатності перцю до перезапиленню, плоди солодкого перцю будуть гірчити.
Догляд за перцем, при вирощуванні у відкритому грунті, включає в себе полив, розпушування, захист від заморозків, підживлення, захист від хвороб і шкідників, знищення бур’янів.
Полив. Перець дуже вимогливий до вологості і не переносить посуху. Тому поливати її слід рясно, особливо на початку росту і формування плодів. Нестача вологи призводить до обпадання квіток і зав’язей, до ослаблення діяльності кореневої системи і здерев’яніння основи стебла, позначається на якості плодів і врожаю в цілому. Поливати потрібно тільки теплою водою. Грунт слід розпушувати після кожного поливу або дощу, щоб уникнути утворення кірки.
Підгодівля. Під час вирощування перець підгодовують 3-4 рази. Першу підгодівлю проводять через 10-14 днів після висадки розсади. Підгодовують розчином коров’яку ( 1 літр на 10 літрів води), розчином пташиного посліду (1 літр настою на 10 літрів води), додавши на відро розчину 1 склянку золи. Можна підгодувати комплексним добривом (1,5 ст. ложки на 10 літрів).
Збір плодів перцю починають, коли плоди досягнуть технічної стиглості. Технічна стиглість настає, коли плоди повністю сформуються, але будуть ще зеленого, світло-зеленого кольору. Залежно від сорту, через 27-45 днів після утворення зав’язей. Збір плодів в технічній стиглості прискорює ріст залишилися зав’язей. Збір плодів потрібно завершити до настання заморозків.
Зберігання. Плоди можна зберігати у сухому, теплому приміщенні. При зберіганні вони дозрівають і набувають червоне, оранжеве, жовте забарвлення, властиву біологічної стиглості цього сорту.
У відкритому грунті, як правило, вирощують низькорослі скоростиглі сорти, рідше середньостиглі та гібриди болгарського перцю. Вони характеризуються дружним дозріванням плодів і практично не потребують формування. Досить обрізати пагони, що ростуть всередину куща, щоб не загущали і не затінювали, а також слабкі, безплідні пагони.
Вирощування у відкритому грунті, гіркого перцю нічим не відрізняється від вирощування солодкого перцю.
