Користь від ріпи нашому організму велика. У деяких країнах використовують молоді листи ріпи для салатів і супів. І правильно роблять. У молодих листах ріпи вітаміну С, каротину й лимонної кислоти більше, чим у листах буряка.
Любителі ріпи заквашують листи ріпи й варять із них узимку супи. Ріпу вживають у сирому, пареному, вареному, тушкованому видові. Її фарширують.
Японські різновиди ріпи більш солодкі й соковиті. У них немає специфічного присмаку європейської ріпи. І їх можна вживати людям із проблемами шлунково-кишкового тракту. А от звичайна ріпа таким хворим протипоказана.
За давніх часів відвари ріпи використовували для полоскання рота при зубних болях, стоматитах і ангіні.
У листах ріпи вітаміну С більше, чим у коренеплоді, тому листи можна додавати в салати й трав’яні олії.
Ріпа не дуже вимоглива до ґрунту, але краще для неї все-таки легкі й помірковано вологі ґрунти.
Не можна вносити свіжий гній під посів ріпи. Гарний вплив на зростання ріпи виявляє деревна зола. Вона охороняє рослини від захворювання килою. Зола нейтралізує кислотність ґрунту.
Ріпа стійка до низьких температур. Для одержання якісного врожаю, висівати ріпу можна й потрібно рано в пухкий оброблений ґрунт. Насіння ріпи можна прогріти в банці (20-30 хвилин) із закритою кришкою. Банку занурити у воду, температура якої 50-52 градуса.
Після сходів рослини проріджують, залишаючи по 8-10 см між ними.
Не чекайте, поки коренеплоди стануть великими. Їжте їх молодими й смачними. На пакетиках з насінням звичайно пишуть строк дозрівання коренеплоду. Не залишайте ріпки в землі на більший строк. Замість вас їх з’їдять черв’яки.
Особливий інтерес ріпа представляє для вегетаріанців рано навесні, завдяки високому вмісту вітаміну С у молодих листах.
Нам варто згадати про ріпу. І спробувати вирощувати її на ділянках хоча б у невеликих кількостях.
