ДОГЛЯД ЗА АГРУСОМ І СМОРОДИНОЮ
Фахівці вважають, що при добре заправленій посадковій ямі, добрив під ці культури у перший рік посадки вносити не потрібно. Грунт навколо куща слід замульчувати перегноєм, компостом або гноєм. Гній не повинен торкатися рослин.
Однак, якщо влітку в перший рік після посадки листя рослин матимуть світлий (а не темно-зелений) колір, то в липні слід рослини підкормити рідким азотним добривом. Розчинити у відрі води 12 – 15 г аміачної селітри і використати цей розчин на дві рослини (на кожну рослину по піввідра розчину) і так далі.
А з 2-го року треба внести в грунт навколо куща фосфорні, калійні і органічні добрива. Корінне покрщення грунту смородини треба закінчити в 3-5 років. Період заправки грунту агрусу, при необхідності, можна дещо збільшити, так як він росте повільніше, ніж смородина.
Але потрібно врахувати наступне: агрус більше потребує калійних добрив, ніж смородина. А смородина, особливо червона і біла, чутлива до надлишку хлору. Тож калійні добрива, що містять хлор, вносити у великих дозах краще восени. Агрус до хлору менш чутливий.
Основна маса коренів агрусу розміщується під кроною (розвиток коренів залежить від сорту та складу грунту). У смородини ж коріння трохи довше, ніж в агрусу, але й основна маса її коріння також знаходиться під кроною. Дорослі кущі смородини та агрусу розростаються в ширину до 1,5, іноді й до 2 м. Цю площу і треба заправляти добривами.
Яку ж кількість добрив треба внести за весь період, тобто 3-5 років, щоб поліпшити грунт цих рослин?
На середніх за родючістю грунтах треба внести гною або іншого органічного добрива в сумі за всі роки заправки грунту по 30-50 кг на кущ; якщо ж гною достатньо, то під агрус краще дати більше, ніж під смородину .
З мінеральних добрив внести: суперфосфату 400 – 500 г, але краще вносити не один суперфосфат, а в суміші з іншими, менш розчинними фосфорними добривами – фосфоритним або кістковим борошном, обезфтореним фосфатом тощо (200 г суперфосфату і 300-400 г кісткового або фосфоритного борошна); калію хлоpистого 150-200 г (більше для агрусу, менше для смородини). Цієї кількості добрив досить для поліпшення середніх за родючістю грунтів; на більш багатих від природи грунтах, кількість добрив можна трохи зменшити, а на дуже бідних – збільшити.
Ще раз хочу звернути вашу увагу на те, що вказану вище кількість добрив, потрібно розподілити по окремих роках на весь період.
Мінеральне азотне добриво вносять ранньою весною або восени, переважно під кущ , тобто туди, де знаходиться основна маса коренів. У роки, коли вносять гній навесні або восени попереднього року, мінеральне азотне добриво зовсім не вносять, а якщо вносять, то в невеликій кількості. Якщо гній не було внесено, навесні дають мінеральне азотне добриво – по 25-30 г аміачної селітри на 1 кв. м або 40-50 г сірчанокислого амонію (8-10 г азоту діючої речовини). Ці дози можна внести в два прийоми: одну частину (більшу) навесні, іншу – влітку в підкормку.
В один і той же рік можна вносити гній, фосфорне і калійне добриво, а можна вносити їх роздільно – або гній, або тільки мінеральне добриво.
ДОГЛЯД ЗА МАЛИНОЮ
Навесні підживлення малини вимагає внесення сульфату амонію в пропорції 15 г на 1 кв.м., а що стосується мінеральних добрив, то їх варто просто розсипати.
Восени ж малину потрібно удобрювати сірчистим калієм, який потрібно вносити не більше, ніж 30 г. Раз на три роки рекомендується вносити 60 г суперфосфату на 1 кв. м.
Разом з цим рекомендується проводити мульчування, що дуже важливо, так як це допоможе зберігати вологу у грунті, а кислоти не впливатимуть на кореневу систему.
Завдяки поживним речовинам, які утворюються при перегниванні шару мульчі, часто підгодовувати малину не потрібно.
Однак, ранньою весною або ж восени шар мульчі слід покрити ще одним шаром компосту. Також, можна внести органічні добрива, наприклад, кістяне борошно, і тільки потім покласти новий шар мульчі.
Компост слід вносити шаром не більш ніж 5 сантиметрів, і можна використовувати сирий торф або гній. Варто відзначити, що мульча не повинна потрапити на пагони.
Перш, ніж підкормити малину, видаліть руками бур’яни, які виросли на мульчі, тому що при скопуванні, є ризик зачепити коріння рослини, яке росте близько до поверхні. Його пошкодження призведе до загибелі рослини.
