Зелені живці – це відрізки активно зростаючих пагонів, деревина яких ще не визріла. Заготовлюють їх у першій половині літа. У виробничих умовах саджають зелені живці в спеціальні теплиці, обладнані так званими системами штучного туману. 100%-ву вологість повітря підтримують за допомогою частих обприскувань водою. Відразу після посадки туман включають кожні 10-15 секунд, а після початку вкорінення інтервали збільшують. Імітувати штучний туман у домашніх умовах більш-менш можна, укривши живці по низьких дугах вологим білим нетканим матеріалом середньої щільності, а зверху – поліетиленовою плівкою без щілин.
У звичайну городню землю зелені живці краще не саджати. Парничок рекомендують заповнити сумішшю з рівних частин торфу та піску. Ці матеріали пористі, містять багато повітря й відносно небагато хвороботворної мікрофлори. Перед посадкою ґрунт дуже добре розрівнюють і дуже ретельно поливають.
Живці зрізують у ранкові години, поки їхні тканини ще не обм'якли під дією високих температур. Залежно від виду рослин пагони розрізають на відрізки з одним або двома міжвузлями, у середньому довжиною 10-20 см. У рослин із черговим розташуванням листя нижній зріз роблять під брунькою з кутом до осі пагона в 45-50°. У культур із супротивним розташуванням листя нижній зріз роблять перпендикулярно осі пагона. Верхній зріз роблять прямим вище бруньки на 0,5-0,8 см. Великі листові пластинки з великою площею поверхні обрізають наполовину для скорочення випаровування.
Отримані живці зв'язують у пучки так, щоб їхні нижні зрізи перебували на одному рівні, і обробляють стимулятором коренеутворення. Нижні 2-3 см живців занурюють у розчин стимулятора росту (гетероауксин 0,03%) на 8-10 годин, потім промивають у воді. Температуру повітря підтримують у межах +20-22°С. Або ж вмочають у стимулюючий порошок.
Потім живці висаджують у субстрат так, щоб не стикалося листя живцівів за схемою 5х7 см. Температура субстрату має бути вище на 2-3°С температури повітря. Гарні результати виходять при зеленому живцюванні багатьох сортів вишні, сливи, клонових підщеп яблуні, чорної смородини, аґрусу, жимолості, обліпихи, аронії, калини, декоративних кущів – бузку, чубушника, спірей різних видів, а також трав'янистих багатолітників – гвоздики, дельфініума, хризантем, флоксів. Як правило, при дотриманні всіх технологічних умов за 1,5 місяці вдається одержати матеріал з добре розгалуженою кореневою системою, який можна висадити восени на постійне місце або доростити протягом наступного року.
Найпростіша варіація цього способу – укорінення живців троянд, інших декоративних чагарників або дівочого винограду «під банкою». Тут залишається актуальним локальна заміна ґрунту й обробка «ніг» живців стимулятором коренеутворення перед посадкою й строк укорінення – близько 1,5 місяці.
