Як підібрати колір фарби для зовнішніх робіт?

Вибираючи кольори фарб для фасадних частин будівлі, необхідно визначитися із завданнями. Якщо гармонійно вписати будівлю в природний ландшафт, підійдуть зелені та коричневі тони. Якщо ж, навпаки, потрібно виділити приватний будинок на тлі навколишньої природи, можна використовувати червону або оранжеву фарбу. Про відповідність архітектурним завданням різних груп кольорів піде мова нижче.

Можливості кольору

За допомогою кольору можна досягти цілої низки ефектів:

• приховати недоліки будівлі або навпаки;
• підкреслити вдалі архітектурні рішення;
• візуально змінити форми конструкцій;
• збільшити або зменшити інсоляцію.

Останній фактор особливо важливий в районах з дуже холодним або навпаки — надто спекотним кліматом.

Особливості різних колірних груп:

• Згідно фізичним законам, темні поверхні притягують до себе світло. У зв’язку з цією особливістю поглинання тепла в південних районах переважно даху та інші фасадні елементи світлій тональності, а в північних місцях популярнішим темні зовнішні покриття.
• Стійкість до впливу сонячних променів. Більшою мірою вигорають яскраві, насичені фарби. Особливо сильному вигорання схильний чорний колір. Світлі тони не так сильно вицвітають під прямими сонячними променями. Однак тут слід зробити ремарку: найсвітліший колір — білий — схильний до пожовтіння. Найбільш стійкою до ультрафіолету кольором є сірий. Покриття, пофарбовані сірою фарбою, не жовтіють, і на них практично непомітна пил. Після багатьох років сірий колір може тільки поміняти відтінок, але не більше того.
• Візуальне вплив. Світлі тони створюють ілюзію збільшених розмірів, а тому часто застосовуються в архітектурних спорудах, покликаних вразити своєю величчю і масштабами.
• Об’єкти з домінуванням світло-бежевих і кремових тональностей виглядають блякло. Однак ті ж тони в поєднанні з темними елементами виглядають дуже благородно.
• Коричневий фон нагадує мідь, сухе листя, бурштин, шоколад або деревну кору. При вмілому застосуванні коричневий колір виглядає дуже багато.
• Складні конструкції, пофарбовані яскравими, дуже насиченими фарбами нерідко виглядають нав’язливо або безглуздо. Для таких варіантів краще використовувати світлі тони. А ось яскраві кольори підійдуть для фарбування простих форм, у яких відсутня виражена локальна деталізація.

Колірні рішення для стін

Існуючі варіанти:

• Найпоширеніші рішення для фарбування зовнішніх стін — бежевий, зелений, жовтий і коричневий. Такі кольори добре поєднуються один з одним. Наприклад, жовті стіни відмінно доповнюються вікнами та дверима з темного дерева.
• Нерідко для фарбування стін застосовуються класичні кольори — білий і сірий. Білий фон за визначенням нейтральний, він легко поєднується з будь-якими кольором. Особливо виграшно виглядають білі стіни на тлі зелених насаджень, що оточують будівлю. Сіра поверхня, незважаючи на свою гадану тон, допомагає акцентувати увагу на окремі елементи будинки, пофарбовані в більш яскраві кольори (двері, вікна, водостічні труби).
• Червона забарвлення також нерідко використовується на фасадах. Найчастіше — це швидше відтінок цегляного кольору. Подібний відтінок поверхня отримує при облицюванні плиткою, цеглою, черепицею. Відмінно з цегляним кольором поєднується світла покрівлю та вікна.
• Блакитний фон сумісний з сірим, бежевим і білим кольорами. Будинок з блакитними стінами, сірої покрівлею і білими вікнами набуває елегантний вигляд.
• Фіолетові, темно-сині або чорні стіни — досить сміливий вибір. Фасади з такими квітами використовуються в холодних районах, а також в мінімалістичному стилі архітектури. Темні тони рідко повністю домінують в обробці поверхні, зазвичай вони поєднуються зі світлими елементами.
• Зеленувато-сірі стіни добре поєднуються з природним ландшафтом.
• Біло-синя розфарбування стін виглядає ошатно і знаходиться в гармонії з небом і хмарами.
• Якщо стіни пофарбовані білою фарбою, взимку вони будуть зливатися з навколишнім простором.

Колірні рішення для покрівельних покриттів

Вибір квітів для дахів більш обмежений в порівнянні з фасадами. Однак принципово спосіб вибору кольору не відрізняється: світлі поверхні відображають світло, темні — володіють максимальними поглинаючими властивостями. У кінцевому рахунку, рішення залежить від клімату регіону, де розташована будівля, а також від індивідуальних потреб власника будинку.

Необхідно уточнити — колірна палітра має неабиякий вплив на мікроклімат всередині будівлі, проте сучасні ізоляційні матеріали дозволяють в значній мірі нівелювати цей вплив.

Можливості вибору кольору зазвичай визначаються вибором матеріалу, яким буде покрита покрівля. Серед таких матеріалів найбільш популярні:

• бітумна черепиця;
• фальцева покрівля;
• металочерепиця;
• цементна черепиця;
• металеві листи.

Найбільш поширені колірні рішення для дахів будинків — зелений, червоний, синій, сірий і коричневий. Серед поширених схем поєднань кольорів можна виділити такі:

• Темний верх при світлій нижній частині будинку. Таке поєднання найбільшою мірою відповідає традиціям. В даному випадку світлі стіни ефектно контрастують з більш темною дахом. Додатково можна акцентувати увагу на контрастних елементах — цоколі, дверях і вікнах.
• Однаковий тон фасаду і даху, що підкреслює монолітність будівлі, хоча і виглядають такі рішення нуднувато.
• Світла дах при темних стінах. У цьому випадку основну увагу звертають на себе стіни, у той час як дах як би зливається з небом. До світлої покрівлі підійдуть підходящі по тону двері і вікна.

Сполучуваність будматеріалів

При підборі колірних поєднань рекомендується раціонально підходити до вибору будівельних матеріалів. Наприклад, для деяких регіонів нехарактерні цегляні будівлі, і більшість будівель будується з дерева. Зокрема, в Закарпатті поширені дерев’яні будівлі з ґонтовим дахом. Матеріали не тільки доступні в даній місцевості, але і добре поєднуються в кольоровому відношенні.

У деяких випадках дерев’яну конструкцію можна покрити черепицею. Це цілком прийнятне, хоча і не самий часто зустрічається поєднання. Замість кераміки іноді використовується бітумна черепиця теракотового кольору. А ось металочерепицю поєднувати з деревиною не рекомендується, оскільки таке рішення не відрізняється привабливим виглядом.

З цегляною кладкою покрівельні матеріали поєднувати простіше. Теракотовий фон згладить темно-коричнева, сірувата, зелена або червона черепиця. Також можна застосувати металочерепицю, бітумний матеріал або мідь. До темного цеглі добре підходить більш світлий покрівельний матеріал (наприклад, сірий).

До стін, покриті штукатуркою, підійде покрівля будь-якого виду. В цьому випадку потрібно подумати над сполучуваністю тих або інших кольорів між собою. Якщо домовласник віддає перевагу класиці, можна використовувати мідні листи або черепицю з натуральних матеріалів. Для будівель у стилі хай-тек підійде чорна або срібляста бітумна черепиця.

Зверніть увагу! Чорний, сірий і білий кольори поєднуються з будь-якими відтінками. Наприклад, сірі ринви або чорні перила підкреслять колір стін або даху. Деталі будівлі також можна спеціально підбирати колір даху або стін.

Додаткові фактори при підборі кольорів

Гармонія кольорів різних елементів будівлі — важливе, але не єдине правило. Також слід брати до уваги навколишнє природне середовище та інші, що знаходяться поблизу будови. Наприклад, бажано враховувати колірний фон сусідніх будинків. Це не означає, що потрібно повторювати чужі колірні рішення, але мати на увазі їх варто, якщо є бажання влитися в загальну тональність околиць або ж, навпаки, — зі смаком підкреслити індивідуальність свого будинку.

Якщо навколо будівель є достаток рослинності, фасад можна пофарбувати в зелений або коричневий колір. Якщо будинок знаходиться біля пляжу, стін підійде блакитна, коралова, бежева або березова тональність. Також варто враховувати той факт, що деякі елементи будівлі залишаються незабарвленими (наприклад, перила, дерев’яні деталі, ступені).

Корисні поради

Якщо є сумніви у власному художньому смаку, можна довірити підбір кольору фахівців з дизайну. Також варто спробувати спеціальне програмне забезпечення, яке дозволяє «одягати» різнокольорові шаблони на елементи будівлі. Можна також придивитися до зразків кольорів на спеціальних демонстраційних стендах в будівельних магазинах.

Звичайно, щоб зрозуміти, що являє з себе лакофарбовий склад, достатньо квадратного метра поверхні. Однак однією оцінки буде недостатньо — рекомендується наносити фарбу кілька разів протягом доби при різному освітленні. Справа в тому, що одна і та ж фарба в світлому або темному приміщенні може виглядати абсолютно по-різному. Тому варто уважно оцінити пофарбовану поверхню при денному та штучному освітленні, співставивши свої очікування з реальністю.

Відчуття кольору у кожної людини своє, тобто дуже суб’єктивно. Якщо при погляді навіть на саму модну розмальовку поверхні виникає дискомфорт, не варто йти на поводу у модних тенденцій. Мокрий асфальт, сицилійський апельсин, антрацит, лососевий тощо — всі ці назви кольорів представляють собою лише маркетингові ходи продавців для залучення покупців. Тому кращим критерієм при остаточному виборі фарби повинно бути відчуття внутрішнього комфорту при погляді на пофарбовану поверхню.

Правильний і неправильний підходи

Хороші приклади:

• підбір споріднених відтінків;
• вибір на користь натуральних забарвлень, що зустрічаються в природі;
• застосування світлих, пастельних тонів на значних площах і яскравих або темних для акцентування невеликих деталей;
• скорочення колірної гами до 2-3 основних кольорів, використовуваних при фарбуванні поверхні.

Погані приклади:

• кольори поєднуються або надто контрастують між собою;
• поверхня занадто однотонна, на ній немає невеликих цікавих деталей або акцентів;
• використання занадто яскравих забарвлень;
• надлишок декоративних елементів і надмірна багатоколірність поверхні.

Таблиця колірної сумісності

Взаємна сполучуваність близьких кольорів між собою називається колірною гармонією. Найбільший авторитет у визначенні колірної гармонійності завоювали таблиці Макса Люшера. Цей шведський психолог розробив так звану колірну психодіагностику, що дозволяє визначити найбільш комфортні та некомфортні поєднання кольорів. На малюнку нижче представлена таблиця, складена у відповідності з рекомендаціями Люшера.