ВИБИРАЄМО МІСЦЕ ДЛЯ КОМПОСТУ
По-перше, площадка, на якій ви будете складати рослинні відходи, має бути рівною, без ухилу. По-друге, її варто захистити від прямих сонячних променів (щоб менше випаровувалася волога). По-третє, потрібний зручний підхід, щоб без перешкод завантажувати відходи, перелопачувати, поливати, виймати готовий компост.
КОМПОСТНА ЯМА, КОМПОСТНА КУПА АБО КОМПОСТНИЙ ЯЩИК?
Якщо вибрали яму, можна викопати її за кущами в куті саду або за госпбудівлями, щоб не впадала в око. Але ворушити вміст у ній незручно, кисень надходить погано, тому компост зріє довго. Як правило, такі ями використовують для простого складування відходів. Це варіант для тих, хто нікуди не квапиться. Після заповнення, що триває весь сезон, яму засипають невеликим шаром землі й залишають на 2-3 роки.
У вас достатньо місця і зовсім немає часу? Тоді можна складати відходи в купу. Але купи складніше вкривати, зберігати усередині вологу, та й виглядають вони непринадно. Зате зручно перелопачувати вміст, перекладаючи компостну масу на нове місце. У купах компост, закладений до середини літа й пару разів перекопаний, зазвичай дозріває до весни наступного року.
Компостна купа не повинна бути схожа на копицю сіна (круті боки, округла верхівка). У поперечному розрізі це скоріше трапеція. Оптимальними вважаються: висота 1-1,5 м, ширина 1,5-2 м, довжина 3-4 м. Чергову порцію сировини при закладці треба ущільнювати.
Пам'ятайте, що занадто малі купи не зможуть розігрітися до необхідних 60-65°С і компост у них буде дозрівати довго. Для кращого усмоктування вологи у верхній частині купи роблять невелике поглиблення.
Набагато більше переваг у ящиків, особливо двох- або трисекційних. Сировина перебуває в закритому просторі, що допомагає підтримувати постійну температуру й вологість. У міру дозрівання компост легко перекладати з відсіку у відсік, його зручніше воложити й укривати. А зробивши борти такого компостника розбірними, можна регулювати висоту. Та й за зовнішнім виглядом такі конструкції є набагато естетичнішими.
Дозрівання компосту в ящиках відбувається швидше, але також залежить від кількості перевалок. Щоб одержати добриво до середини осені, закладену масу потрібно регулярно воложити й ворушити не менше двох разів на місяць.
ЛИСТКОВИЙ ПИРІГ
Деякі садівники викладають дно старими дошками, листами заліза та навіть бетонують. Однак краще не перекривати доступ до компосту дощовим хробакам. Нехай і вони візьмуть участь у переробці відходів. Тому як підстилку краще використовувати осіннє листя або солому. Далі йде шар зелених рослин: виполоті бур'яни, скошена трава, овочеве бадилля (до 20 см), трохи гною (5 см) або аміачної селітри (100 г на 1 м2 площі) і "закваска" (трохи вже готового компосту та землі з ділянки).
Ще можна додати попередньо здрібнені гілки плодових дерев і чагарників, кору, бур'ян і "спеції" (вапно, попіл, суперфосфат).
За сезон компостну купу перелопачують 3-4 рази, щоб процес розкладання органіки йшов більш рівномірно. Тоді до весни наступного року компост дозріє і перетвориться на однорідну сипучу масу темно-коричневого кольору з характерним запахом лісової землі.
БІОПРЕПАРАТИ – ПРИСКОРЮВАЧІ ДОЗРІВАННЯ КОМПОСТУ
Біопрепарати, за рахунок корисних бактерій, що містяться в них, прискорюють процес розкладання рослинних залишків і дозрівання компосту. Крім того, вони придушують хвороботворні мікроорганізми, а значить, якість компосту підвищується.
Органічні матеріали пошарово (товщина кожного шару 15-20 см) проливають приготовленим розчином обраного препарату (наприклад, Байкал ЕМ1) і обов'язково пересипають землею (10% від загальної маси).
Але й тут є свої нюанси. На компостну купу або ящик не повинні потрапляти прямі сонячні промені. Компост, що дозріває, рекомендується 1-2 рази на місяць перемішувати й воложити, також для ефективної роботи бактерій потрібний постійний приплив кисню. А температура навколишнього середовища має бути вище 10°С.
Якщо всі умови були дотримані, а масса, що закладається, більш-менш однорідна, то компост дозріє вже через півтора місяці.
Про те, чи правильно "зріє" компостна купа, можна судити за запахом, що від неї виходить. Якщо компост пахне тухлими яйцями, значить, у ньому збирається сірководень і потрібно додати листя, скошену траву. Якщо ж у ніс б'є запах аміаку, значить, переважає азот і в компост варто внести деревну тирсу, кору або солому.
ГОТОВЕ РІШЕННЯ ДЛЯ ГОТУВАННЯ КОМПОСТУ
Сьогодні ринок пропонує великий вибір промислових компостерів: від найпростіших і дешевих до тих, які експлуатуються навіть при негативній температурі повітря.
Робота просунутого компостера здійснюється наступним чином. Рослинні й харчові залишки завантажують у ємкість через верхній люк, а готовий компост виймають через нижній. Кожний шар відходів пересипають ґрунтом або спеціальним торфом. Він продається в комплекті з деякими моделями. Ворушити вміст у таких компостерах не потрібно, тому що усередині бака розташовані труби, через які надходить кисень. Процес готування компосту контролюють за допомогою термометра, установленого на лицьовій панелі. Якщо температура усередині бака опускається нижче 60°С, подача повітря автоматично припиняється.
Виробник завіряє, що готовий продукт можна одержати вже через місяць після закладки в компостер першої партії сировини.
