Якщо не хочете, щоб сидерати розсіялися по ділянці й перетворилися в настирливі бур’яни, скошуйте їх до появи квіток.
Цей прийом дозволяє збагатити ґрунт коштовним азотом, пригнічує зростання бур’янів, перешкоджає поширенню бактеріальних і грибкових захворювань. А ще це гарна альтернатива хімічним добривам і підходящий варіант для прихильників природного землеробства. Ви ще не практикували посів сидератів? Що ж, настав час починати!
ЯКІ БУВАЮТЬ СИДЕРАТИ?
У якості сидератів найчастіше використовуються:
– бобові культури – горох польовий і кормовий, боби кормові, соя, сочевиця, нут, квасоля, конюшина, вика ярова, люпин однолітній, люцерна, сераделла, еспарцет, буркун;
– злакові культури – ярові овес і ячмінь, озимі пшениця й жито, просо, сорго; у складі сумішей – райграс, вівсяниця, тимофіївка;
– хрестоцвіті (або капустяні) рослини – гірчиця, суріпка, рапс, редька олійна;
– гідрофільні – фацелія;
– айстрові – соняшник, нагідки;
– гречані – гречка;
– амарантові – амарант, щириця.
ЯК СИДЕРАТИ ВПЛИВАЮТЬ НА ҐРУНТИ РІЗНИХ ТИПІВ?
Сидеральні рослини збагачують ґрунт корисними мікро- і макроелементами й органічними речовинами, поліпшують властивості й структуру ґрунту, повітряно- і водопроникність, запобігають ерозії (вивітрювання й вимивання), а крім того, вони діють вибірково на різні типи ґрунтів, міняючи їх склад і кислотність. Як говорять досвідчені аграрії – земля ніколи не повинна пустувати. Тому сидерати рекомендується висаджувати не тільки разом з культурними рослинами, але й після їхнього збирання.
Бобовими можна засівати будь-який ґрунт, від легкої піщаної до дуже важкої й щільної. Ці рослини роблять ґрунт пухким і насичують його азотом, перешкоджають розростанню бур’янів і очищають ділянку від нематод. За своїм впливом на якість ґрунту ці рослини подібні до свіжого гною.
Злакові «працюють» на будь-яких типах ґрунтів, у тому числі на суглинних й з високим вмістом піску. Ці рослини поліпшують водопроникність ґрунту, заповнюють зміст у ньому калію й азоту, запобігають вимиванню й вивітрюванню землі. Найбільш краща посадка злакових сидератів на кислих ґрунтах.
Попутна дія злакових культур – пригнічення росту бур’янів. Це відбувається завдяки розгалуженій кореневій системі, пробитися через яку бур’янистим рослинам не вистачає сил.
Хрестоцвіті сидерати підвищують якість будь-яких ґрунтів, тільки ґрунт із високою кислотністю їм не підходить. Вони нарощують пишну зелену масу, а їх коріння діє як природній розпушувач. Крім того, вони роблять з’єднання фосфору, що є складними в засвоюванні культурними рослинами, доступними для усмоктування й перешкоджають вимиванню із ґрунту інших мінералів.
Хрестоцвіті сидерати (редьку, рапс і гірчицю) у жодному разі не можна висівати перед капустою: через взаємний «конфлікт» між цією біологічною родичкою врожаю качанів можна не дочекатися.
Гідрофільні рослини – надійна «зброя» проти бур’янів і патогенних бактерій. Вони поліпшують аерацію ґрунту, роблячи його більш легким, і зменшують показники кислотності убік нейтральних значень.
Гречані сидерати роблять ґрунт більш легким, збагачують бідну, неродючу землю органічними сполуками, фосфором і калієм.
Коріння амарантових рихлять ґрунт, підвищують його родючість, поставляють корінням культурних рослин, що сусідять із ними азот, що бракує.
ЯКІ ВЛАСТИВОСТІ Й СТРОКИ ВИСАДЖЕННЯ В РІЗНИХ СИДЕРАТІВ?
• Гірчиця як сидерат
Рослина, дуже популярне в городників. Висівати гірчицю можна з весни до осені. Навесні це роблять дуже рано, як тільки зійде сніг, тому що рослина боїться холодів. Період від посіву насіння до технічної зрілості – 1,5-2 місяця, основні культури можна висівати вже через 2 тижні після скошування й загортання. Пишну зелень нарощує швидко, дає легку тінь молодим паросткам культурних рослин, а от ріст бур’янів заглушає.
У літню пору гірчицю добре підсівати до культур, яких для дозрівання потрібно більше часу – перцю, томатам, баклажанам. До того ж вона – незамінний засіб у боротьбі з паршой і фітофторою, а виходить, і бажаний «гість» на грядках із цими культурами й картоплею.
На зиму насіння гірчиці висівають у вересні, після того як із грядки буде прибраний урожай. Бадилля в цьому випадку зрізують тільки навесні. Причому вона в гірчиці настільки ніжна й так швидко розкладає, що її навіть не зашпаровують у землю.
Насіння гірчиці висівають рядами із проміжком 10-15 см між ними або врозкид. Норма посіву насіння у першому випадку – 1-1,5 г/кв.м, при розсипанні – 3-4 г/кв.м.
• Фацелія як сидерат
Універсальний сидерат, після якого будь-які городини і ягоди будуть почувати себе дуже комфортно. Фацелія невибаглива, холодо- і засухостійка, відрізняється швидким ростом і декоративністю.
Висівають насіння фацелії навесні, відразу ж після танення снігу. Норма посіву – 1,5-2 г/кв.м. Прекрасно росте на глинистому, піщаному, торф’яному й навіть кам’янистому ґрунті. Посіяна на зиму, фацелія захистить ґрунт від глибокого промерзання. Щільні за структурою ґрунту вона розпушує, легкий ґрунт зміцнює, при цьому знижуючи показники кислотності.
Фітонциди рослини, що втримуються в тканинах, пригнічують розмноження в ґрунті небезпечних бактерій і грибків, збудників гнилизни, парші й фітофторозу. Крім того, відлякують попелицю, плодожерку, дротянку, нематоду. Зелену масу, яка багата азотом і іншими мінеральними речовинами, зрізують через 45-50 днів після посіву, коли починається цвітіння. Зашпаровують на глибину до 10 см. При висадженні розсади фацелію можна не скошувати – вона захистить молоді рослини від вітру й можливого заморозку. Через деякий час зелень зрізують і використовують у якості мульчі для грядки.
• Овес як сидерат
Як і всі зернові культури, овес збагачує ґрунт коштовною органікою, а також макроелементами – фосфором і калієм. Щоб наситити ґрунт необхідною кількістю азоту, овес добре висівати в комплексній суміші з викою ярової або горохом. Він росте на ґрунтах різних типів – від піщаних і глинистих до торфовищ і чорноземів.
Коренева система вівса здатна розпушувати щільний ґрунт, забезпечуючи доступ повітря й вологи у внутрішні шари. Завдяки зміцнювальним властивостям коріння, легкі ґрунти овес захистить від ерозії й полегшить усмоктування вологи рослинами. Крім того, коріння цього злаку містять речовину, здатну пригнічувати збудників кореневих гнилизн, бактеріальних і грибкових захворювань. Сіють овес у середині весни (як правило, у квітні). Самий пізній строк посіву (під зиму) – перша половина вересня. При посіві рядами норма висіву – 10 г/кв.м. Метод розсипання вимагає збільшення витрати до 15-20 г/кв.м. Глибина закладення зерен у ґрунт – 3-4 см.
КОЛИ СІЯТИ?
Сидеральні рослини сіють протягом усього року, а оскільки строки вегетації в них невеликі, за рік можна одержати до 3-4 «урожаїв» корисних зелених добрив.
Навесні. У цю пору року зелена маса сидератів швидко росте й просто не дає можливості бур’янам господарювати на грядках з культурними рослинами. Самі популярні ранні сидерати – гірчиця, буркун, сераделла, редька, овес, фацелія, горох, вика, люцерна.
Улітку або на початку осені. Після збору врожаю основних культур, для відновлення родючості й інших цінних властивостей ґрунту. У цей час сіють рослини сімейства Хрестоцвіті – рапс, гірчицю, редьку, суріпку, а також бобові, гречку й фацелію.
Наприкінці осені (під зиму). Закінчення городнього сезону – час сіяти озимі овес, жито й інші злакові культури, вику, конюшину, люпин (у тому числі в сумішах), а також фацелію. Редьку, гірчицю й рапс також сіють напередодні наступаючої зими й уже не скошують, щоб узимку ґрунт не промерзав.
ДЕ СІЯТИ СИДЕРАТИ?
Місце для посіву сидератів вибирайте залежно від цілей, які переслідуєте.
На вільному місці. Якщо земля не зайнята, висіяні сидерати підготують її для майбутніх посадок – «підгодують» і збагатять склад.
На грядці. Навесні слід посіяти сидерати перед висадженням розсади, улітку – після збирання врожаю основних культур, щоб грядка не пустувала. Посів ароматичних рослин (гірчиці, редьки і т.д.) по периметру грядок віджахне від посадок шкідливих комах.
У міжряддях. Оптимальний спосіб висадження. Насамперед, це захистить від «безконтрольного» росту бур’янів. По-друге, не дозволить ґрунту обсипатися під дією вітру й дощу. І нарешті, густа «стіна» сидератів – надійний захист від шкідників і гарна мульча після зрізання.
Між деревами. Сидерати, посіяні в пристовбурних колах дерев, – не проста прикраса, але й природна мульча, яка після скошування забезпечує рослини харчуванням, не дає випаровуватися волозі й розростатися бур’янам.
ЯКІ СИДЕРАТИ ДЛЯ ЯКИХ КУЛЬТУР ПІДХОДЯТЬ?
• Оптимальні сидерати для огірків
Коренева система огірків не розвивається в глибину, тому рослині важко поглинати живильні речовини із глибинних шарів ґрунту. Доставка й акумулювання елементів живлення (магнію, фосфору, кальцію, азоту) у поверхневому шарі ґрунту – і є головна «завдання» огіркових сидератів. Кращими для огірків визнані:
– бобові – горох, вика, конюшина, люпин, нут, буркун, люцерна;
– злакові – ячмінь, пшениця, овес;
– хрестоцвіті – рапс, гірчиця.
Посійте ці рослини в міжряддях огірків – і ви будете приємно здивовані смаком зібраних плодів.
• Кращі сидерати для картоплі
Основні завдання при вирощуванні картоплі – не допустити на плантації поширення захворювань і навали шкідливих комах. Тому й сидерати для бульб потрібно висівати, враховуючи ці вимоги. Кращі «союзники» картоплі:
– бобові – конюшина, люпин, горох, боби, квасоля;
– льонові – льон;
– хрестоцвіті – гірчиця, рапс, редька.
– водолисті – фацелія.
Під картоплю краще висівати не монокультуру, а їх суміші. Найдійовішими вважаються суміш гороху з вівсом або ячменем. Фацелія в суміші з гірчицею прожене дротянку. А от злакові – погані сусіди для картоплі, тому що дротянку вони, навпаки, приваблюють. Люцерна, вика або медоносний буркун удобрять картопляну грядку не гірше гною.
• Сидерати для томатів
Сидерати для помідорів роблять ґрунт пухким, збагачують його азотом і мінеральними речовинами, скорочують зростання бур’янів. Самий підходящий для пасльонових сидерат – універсальна фацелія. Вона швидко росте, «не дає проходу» бур’янам, її стебла й листи легко розкладають, збагачуючи ґрунт, а незвичайної форми квітки просто красиво виглядають на грядці.
Для помідорів підходять:
– усі бобові й хрестоцвіті культури;
– злаки – пшениця, овес, жито.
• Сидерати для капусти
Капуста – великий любитель ґрунту, насиченого азотом, тому для неї підійдуть сидеральні культури-«постачальники» цього макроелемента в ґрунт – горох, люпин, конюшина, люцерна, буркун.
Люпин і конюшина в компанії з фацелією проженуть дротянку, нематод і інших настирливих шкідників. Люцерна буркун і овес, висаджені в міжряддях, нейтралізують хвороботворні мікроорганізми.
Необхідно пам’ятати, що сидерати не повинні бути з одного сімейства з культурними рослинами, оскільки такі близькі «сусіди» можуть боліти й заражати один одного тими самими хворобами.
ПРОТИ ЯКИХ ХВОРОБ І ШКІДНИКІВ ЕФЕКТИВНІ СИДЕРАТИ?
Цілюща дія сидератів – додатковий бонус у скарбничку їх корисних властивостей. Наприклад, листи льону містять танин, запах якого прожене колорадського жука, тому рослину добре висаджувати поруч із плантацією картоплі.
Колорадський жук як вогню боїться запаху календули, тому в міжряддях картоплі й баклажанів їй саме місце.
Висадження жита після картоплі – гарний тактичний хід у війні з нематодою. Коріння жита виділяють особливу речовину, яка надовго віднадить шкідника від грядки. Жито – відмінний природний санітар, що пригнічує ріст бур’янів
Функції фітосанітара виконують гірчиця й редька – вони не дають розростатися бур’янам, а гострий запах цих рослин діє нейтралізуюче на патогенні мікроорганізми в ґрунті.
Фацелія запобігає поширенню грибкових інфекцій – фітофторозу, різних видів гнилизни, а також віджахне дротянку. Із гнилизною так само добре впорається овес, у коріннях якого міститься речовина з фунгіцидною дією.
Чорнобривці знезаражують ґрунт і відлякують нематод. Також запах цих квітів не подобається клопам, попелиці, блішкам, палі й колорадському жукові.
Багато видів люпину – надійний засіб від кореневої гнилизни, парші картоплі, нематод. Так що його сусідство з овочами й коренеплодами на грядці не тільки радує око, але й справляє «терапевтичну» дію.
Санітарну дію має буркун – ця рослина з ароматними квітками не допустить до ваших посівів дротянку, нематоду, а також переможе кореневу гнилизну. Крім того, скошена зелена маса рослини поліпшує діяльність корисних мікроорганізмів у ґрунті.
Речовини, що входять до складу люцерни, – природні антисептики. Так що ні бур’яни, ні нематоди компанії з нею будуть не ради. А от корисні ґрунтові бактерії й черви – саме навпаки. Люцерна не тільки поліпшує структуру ґрунту й забезпечує її живильними речовинами, але й приглушує ріст бур’янів.
КОЛИ І ЯК ЗАБИРАТИ СИДЕРАТИ?
Усе залежить від того, для якої мети в який час вони були висаджені. Можна зрізати їх, не допускаючи цвітіння, за пів місяця до посадки основних культур. Рослини з гарними й запашними квітками (фацелія, люпин конюшина, буркун) залишіть на грядці як найдовше – вони залучать у ваш сад комах-запильників і тих, хто поїдає шкідників. Приберіть ці сидерати до того, як вони розсиплють навколо тисячі насінь. Злакові (жито, овес) повинні повністю дозріти. Їхні сухі стебла – підходящий матеріал для мульчування, а насіння можна буде посіяти в наступному сезоні. Бобові можна зрізати після збору врожаю.
Сидерати в міжряддях потрібно встигнути прибрати заздалегідь, поки вони не переросли основні культури, інакше вони будуть затримувати їх у рості й можуть витиснути.
Заорювати зрізане бадилля в ґрунт, як правило, потрібно за 2-3 тижні до висадження розсади культурних рослин. Глибина закладення залежить від структури ґрунту: у легкому ґрунті – це 12-15 см, у щільному досить 6-8 см.
Інший спосіб – загортання напередодні зими. Для цього потрібно зрізані разом зі стеблами й листами сидерати перерити з верхнім шаром ґрунту. Маса зелених рослин перегниє й стане родючим гумусом. Щоб прискорити процес його дозрівання, можна полити рослинні залишки розчином Ем-Препарату.
