Точно визначити кислотність ґрунту можна тільки в агрохімічній лабораторії. Але з достатньою для садівника точністю це можна зробити прямо в саду або на грядці за допомогою лакмусового папірця.
Для цього умовно розбийте вашу ділянку на квадрати розміром не більш 10х10 м и в центрі кожного такого квадрата викопайте невеликі ямки глибиною 25 см. З однієї з вертикальних стінок кожної ямки необхідно взяти дуже тонкий зріз ґрунту. Кожний зразок окремо ретельно перемішати, зволожити дощовою або дистильованою водою. Потім з кожного зразка взяти жменю землі й разом зі смужкою індикаторного паперу стиснути її в руці.
Якщо при цьому синій лакмусовий папірець офарблюється в червоний колір, значить ґрунт кислий; рожевий – середньокислий; жовтий – слабокислий; зелений – близький до нейтрального. Ці результати нанесіть на план ділянки й вам відразу стане ясно, як треба впливати на кислотність ґрунту на кожному «квадраті» вашого саду залежно від передбачуваного сівозміну.
Приблизну кислотність можна визначити й іншим простим способом, навіть без лакмусового паперу. Для цього з тієї ж ямки треба взяти невелику кількість очищеної від домішок землі. Її засипають у пляшку об’ємом 200 см, які використовуються молочними кухнями. Ґрунт засипають до другого розподілу знизу й доливають водою до п’ятого розподілу, потім всипають у пляшечку ще 0,5 ч. л. здрібненої крейди.
Відразу після цього на горлечко надягають згорнуту в спіраль звичайну дитячу гумову соску. Вона відразу розгортається, але через відсутність усередині пляшечки надлишкового тиску повітря залишається злиплою. Потім вміст пляшечки енергійно струшують протягом 3-5 хв.
У випадку високої кислотності при взаємодії крейди й кислоти ґрунту відбувається звичайна реакція нейтралізації, а вуглекислий газ, що виділяється при цьому, збільшує тиск у пляшці, і соска розправиться. Якщо ґрунт середньокислий, вона розправиться наполовину, а при слабокислому ґрунті – взагалі не розправиться.
Запам’ятаєте! На різних місцях вашої ділянки ґрунт може мати різну кислотність, яка щороку змінюється. Тому одним-єдиним дослідом не можна визначити кислотність ґрунту раз і назавжди.
Ну, а якщо ви уважні, то й робити нічого не треба, оскільки про кислотність ґрунту на ділянці вам докладно можуть «розповісти» оточуючі вас дикоростучі рослини, адже багато хто з них є живими «індикаторами» такої кислотності. Треба тільки розуміти «мову» рослин.
Якщо на вашій ділянці прекрасно ростуть верес, багно, білоус, вероніка польова, лохина, іван-да-мар’я, жовтець повзучий, м’ята польова, осока, папороть, пікульник, подорожник, фіалка триколірна, чорниця, хвощ польовий, щавелек малий, щавель кінський, то ґрунт на ділянці кислий.
На окультурених ділянках зі слабокислим ґрунтом люблять селитися будяк городній, в’юнок польовий, конюшина лугова, кропива, лобода, мокриця, тонконіг, мати-й-мачуха, пирій повзучий, ромашка.
А на ділянках з нейтральним ґрунтом добре ростуть горицвіт, буркун білий, молочай, осот городній, в’юнок польовий і т.д.
Ці бур’яни не дають точних якісних показників кислотності ґрунту. Але дивлячись на них, певні висновки про кислотність ґрунту на даній ділянці зробити можна.
