Смородина біла являє собою звичайну червону різновид чагарнику, тільки з плодами іншого кольору – кремового, білого або жовтуватого. Щось на зразок альбіноса. Це дуже корисна ягода. Морси, соки з неї сприяють поліпшенню апетиту у хворих, нормалізації роботи шлунка, кишечнику, сечовивідних шляхів. Ці ягоди викликають посилене виділення з сечею солей і холестерину. У плодах білої смородини міститься багато вітаміну С. В 100 г ягід смородини є 34-66 мг цього вітаміну. У червоній смородині його 25-85 мг, а в чорній – 150-400 мг. Зате в плодах білої смородини, як і червоної, міститься багато пектину. Крім того, в ній є велика кількість провітаміну А, кальцію, заліза, фосфору та інших корисних речовин. Вона не така кисла, порівняно з червоною. Смак у неї більш насиченим, приємніше. Ця ягода добре втамовує відчуття спраги. Якщо червону смородину вирощують найчастіше для заготовок, то білу зазвичай використовують для свіжого споживання. Біла смородина, також як і червона, є багаторічним чагарником, який чудово себе почувають в наших кліматичних умовах.
Кущі відмінно живуть і плодоносять понад 20 років. Рослина дає сильні прикореневі пагони, які здатні давати врожай протягом 5-8 років. У перший рік життя на її пагонах не з’являються бічні відгалуження, потім вони утворюються, але в незначній кількості, тому кущ найчастіше має витягнуту форму. Бруньки чагарника бувають трьох видів: прості квіткові, прості ростові і змішані. Причому верхня брунька на нагоні – завжди ростова. З другого року життя у білої смородини на гілках з’являються плодові бруньки. За основний врожай відповідають багаторічні плодушки, які зосереджені на кордонах приросту різних років. Менш продуктивними є старі гілки, їх необхідно щороку вирізати, а з великої кількості молодих пагонів слід залишати найсильніші. Ранньою весною їх розпізнати нескладно: у однорічних приростів кора має сірувато-коричневий колір, а кора багаторічних гілок кора червоно-коричнева. Найчастіше старий шар кори у них відстає і згортається. Це не хвороба, а цілком природний процес. Якщо гілки чагарника дуже старі, і їх у свій час не вирізали, то на них зазвичай виростають лишайники, а якщо грунт кислий, то біля основи гілок можуть з’явитися мхи.
Сорти цієї різновиди смородини самоплідні, але якщо посадити кілька сортів для перехресного запилення, то урожай буде набагато вище.
Потужна коренева система. Горизонтальні корені розташовуються в шарі грунту 30-40 см та йдуть далеко за проекцію крони. Вертикальні корені цієї рослини можуть йти на глибину понад 1 м, при цьому велика їх частина розміщена на глибині до 10 см. Це необхідно враховувати в період розпушування землі навколо чагарника.
Грунт не повинен бути дуже кислим (норма рН – 5,5), але обов’язково родючим. Білу смородину краще садити в суглинному і глинистому ґрунті. Це рослина комфортно себе почуває і на більш легких грунтах, якщо туди внести перегній, який здатний затримувати вологу.
Ставлення до світла. Біла смородина любить світло, вона більш вимоглива до нього, ніж червоний сорт.
Ставлення до вологості. За рахунок потужній кореневій системі ця культура є відносно посухостійкою, хоча на сухій ділянці її не варто висаджувати на піднесені місця (горбики), так як це може послабити ріст рослини, знизити його зимостійкість і плодоношення. Сирий грунт білій смородині категорично протипоказан!
Посадка білої смородини
Час для посадки. Саджанці потрібно висаджувати на початку осені, в перших числах вересня, щоб вони змогли встигнути вкоренитися до перших заморозків. Не варто спізнюватися з посадкою, хоча в останні роки осінь стала досить затяжною, краще не ризикувати. Можна висаджувати білу смородину і навесні, до розпускання бруньок, але навесні і часу небагато, та й бруньки можуть пробудитися набагато раніше, ніж встигне для посадки грунт.
Місце для посадки саджанців необхідно вибирати сонячне, захищене від вітрів, із заляганням грунтових вод від 1,5 до 2 м. Якщо грунтові води розташовані на глибині 0,5-0,6 м, кущі слід висадити на горбки. Низькі місця з надмірною вологою не підійдуть: на них рослина хиріє і покривається лишайниками.
Висадка. Перед посадкою у саджанця відрізають пошкоджені коріння. Необхідно підрізати пагони, залишаючи 5-6 бруньок (10-15 см). Якщо саджанець смородини сильно підсох, то його потрібно опустити у воду на кілька днів. Висаджують його на 5-6 см глибше, ніж він ріс на попередньому місці, коріння при цьому розправляють. Потім рослину потрібно полити і мульчувати.
Яма для посадки. Яму готують за кілька тижнів до висадки, для того, щоб земля в ній встигла осісти. У діаметрі яма повинна складати 50 см, а її глибина не повинна перевищувати 40 см. В грунт потрібно додати 8-10 кг гною, 30-40 г сірчанокислого або півлітрову банку попелу, а також 150-200 г суперфосфату. Кислий грунт потрібно провапнувати.
Догляд за білою смородиною
Під кущі білої смородини необхідно щороку вносити добрива, тому що ця рослина має потребу у великій кількості поживних речовин для формування плодів. Найчастіше це робиться ранньою весною, вноситься 100-150 г суперфосфату, 70-100 г аміачної селітри і 40-50 г сірчанокислого калію, причому більш старого куща потрібно більше добрив. Раз у три роки смородину удобрюють органікою (1 відро гною на кущ). Іноді по весні використовують тільки азотні добрива, а калій і фосфор – тільки після збору врожаю. Дуже корисним для чагарнику буде внесення золи: плоди стають смачніше, кущі менше піддаються атаці шкідників.
Не рекомендується вносити хлорні добрива, в крайньому випадку, це можливо тільки під зиму. Якщо кущ розвивається слабо, то його можна підгодовувати мінеральними або рідким органічним добривом (30-40 грам на відро води, на 1 кущ – 1 відро). Перша така підгодівля робиться після періоду цвітіння, друга – після збору плодів для закладки урожаю наступного року. Підживлення дуже важливі, адже із-за недостатнього харчування рослина змушений скидати частина зав’язі, внаслідок чого врожайність істотно знизиться.
Навколо кущів грунт повинен бути пухким, бур’яни потрібно своєчасно виполювати. Особливо сильно шкодять врожайності білої смородини багаторічні бур’яни. Грунт необхідно розпушувати на глибину до 10 см, щоб не пошкодити коріння, які розташовані біля поверхні.
Смородина біла – сорти
Білка. Цей сорт був виведений в Орловському НДІ селекції плодових культур. Термін дозрівання – середньоранній. Це зимостійкий сорт, що він практично не піддається ураження борошнистою росою та антракнозом. Приносить плоди з 2-3 року життя. Стабільна врожайність, помірна. Вага плодів – 0,5 г, колір – білий зі злегка жовтуватим відтінком, ягоди прозорі, мають округлу форму. Смак з легкою кислинкою. Оцінка – 4,2 бала. Сорт є універсальним. Це гарна сировина для переробки.
Кремова. Сорт вивели у ВНДІ генетики і селекції міста Мічурінськ. Термін дозрівання – середньоранній. Врожайність – до 5 кг з 1 куща. Кущі цього сорту помірно розлогий. Пагони прямі, середні. Кисть густа, довга. Плоди вагою 0,9 м, мають округлу форму, кремовий колір, шкірка тонка. Смак освіжаючий, кисло-солодкий, з приємним ароматом. Оцінка свіжих плодів – 4,3 бала, желе та інших видів переробки ягід – 4,5 балів. Цей сорт вирощується по всій території України.
Біла Смоляниновій. Цей сорт вивели в НИЗИСНП (Підмосков’є). Термін достигання – середній. Кущ широкий, досить великий, рідкісний. Пагони прямі й товсті. Листя невеликі, п’ятилопатеві. Квіткові кисті мають довжину 10-12 см, вони можуть нести на собі по 10 ягід. Плоди вагою до 1 г, білого кольору, кислуваті на смак, прозорі. Врожайність досить висока. Зрілий 5-6-річний кущ може давати врожай до 7 кг. Цей сорт смородини зимостійкий і може вирощуватися по всій території України. Слабо уражується грибними хворобами. Досить двох-трьох обробок фунгіцидами.
Примус. Цей сорт вивели в Чехії м. Бойніце завдяки схрещування сортів Редлейк і Роте шпетлезе. Термін достигання – середній. Квіти стійкі до пізніх весняних заморозків. Сорт достатньо зимостійкий. Рослина стійка до таких захворювань, як борошниста роса, антракноз, і до галової попелиці. Врожайність досить висока. Зрілий 5-6-річний кущ може давати врожай до 10 кг. Кущ слабораскидистый, середньо-високий, густий, з прямими пагонами. Кисті щільні, довгі. Плоди середні і великі (від 0,7 до 1 г), округлі, жовтуваті, приємні на смак. Сорт є універсальним. Найбільш високий урожай спостерігається у рослин, які регулярно поливаються і зростають у грунті, яка багата на гумус.
Велика біла. Самоплідний сорт. Термін достигання – середній. Був виведений в Прибалтійському регіоні. Врожайність висока – 7-8 кг з одного куща. Плід великий (до 1 г), округлої форми, кремово-білого кольору. М’якоть ягоди ніжна, соковита, смак освіжаючий, з оптимальним поєднанням кислоти і цукру. Кущі густо облистнені, сильнорослі. Пагони прямі, їх забарвлення – сіра. Квіткові кисті досить довгі, на молодих пагонах одиночні, на багаторічних гілках – групами. Головним недоліком сорту є нестійкість до антракнозу.
Булонь біла. Виведена у Франції. Ягоди великі (0,7-0,9 г), кулястої форми, кремового кольору, солодкі, смачні, шкірка тонка і ніжна. М’якоть дуже солодка, пікантний смак. Оцінка – 4,5 бала. Кущ середньої висоти, компактний, що дозволяє розміщувати саджанці на грядки загущено (1,5×0,75 м). Гілки трохи розлогі, прямі. Листя невеликі, п’ятилопатеві, зеленого кольору. Ягоди дуже смачні. Урожайність – висока (до 4 кг з 1 куща). Можлива загущена посадка кущів. Потребує захисту від антракнозу.
Десертна. Виведена в Німеччині. Термін дозрівання – ранній. Висока врожайність. Зрілий 5-6-річний кущ може давати врожай до 6 кг. Плоди великі (1-1,2 м), красиві, округлої форми, кремово-жовтого кольору. М’якоть смачна, кисло-солодка, в ній міститься 6,5% цукру і 2,9% кислот. Ягоди використовуються у свіжому вигляді та для переробки. Кисті довгі (більше 10 см), на собі несуть до 10 плодів. Кущі середнього зросту, напіврозкидисті. Великі ягоди мають высокодесертный смак. Сорт стійкий до морозів і до грибних хвороб.
Ютерборгська. Цей сорт вивели на території Західної Європи. Термін достигання – середній. Середня стійкість до зимових умов. Середньостійкий до септоріозу та антракнозу. Висока врожайність. Зрілий кущ може давати врожай до 7-8 кг Кущ цієї рослини середньорослі і слабораскидистый. Пагони вигнуті, товсті, ламкої структури. Листя великі, темно-зеленого кольору. Кисті бувають довгими і середніми, можуть нести на собі до 20 ягід. Плоди вагою від 0,7 до 1 г, округлої форми, білого або світло-кремового кольору, прозорі, смачні. Дозрілі плоди довго не обсипаються і не втрачають свого смаку. В ягодах міститься велика кількість пектинових і Р-активних речовин. Рекомендується вирощувати у південній зоні садівництва.
Баяна. Цей сорт вивели в Орловському ВНДІ селекції плодових культур. Термін дозрівання – пізній. Врожайність висока. Зрілий кущ може давати врожай до 5-6 кг густий. Кущ, середньорослий. Листя матові, світло-зеленого кольору. Грона довгі, звисаючі, щільні, несуть на собі 8-10 плодів. Ягоди середньої величини (0,6 г), прозорі, білого кольору, округлої форми, кисло-солодкі, зі стійкою шкіркою. Оцінка становить 4,4 бала. Сорт є універсальним.
