Температура -15…-18°С протягом 4-5 днів може привести до загибелі вічок на 70%, а при температурі нижче -20°С можуть загинути всі вічка, однолітні лози й багаторічна деревина.
Ще більш чутлива до низьких температур коренева система винограду. Зниження температури ґрунту до -5…-6°С, викликає ушкодження мичкуватої частини коріння. Якщо при обмороженні надземної частини куща вона відновиться, то при підмерзанні коренів винограду рослина загине.
У районах, де температура взимку ніколи не опускається нижче -16°С, виноград можна не вкривати.
Якщо взимку трапляється зниження температури до -16…-20°С, можна не вкривати тільки спеціальні морозостійкі сорти винограду, якщо температура може опуститися до -21…-24°С – потрібно вкривати всі сорти.
Укривати виноград можна по-різному. Але завжди до початку цієї роботи виноград знімають зі шпалери, роблять обрізку, видаляють рослинні залишки й обрізки лоз, обробляють рослини залізним або мідним купоросом. Якщо у вашій місцевості багато польових гризунів треба запастися отруєними принадами й закласти їх разом з лозою.
Виноградні рослини найкраще пригнути до ґрунту і пришпилити або притиснути до нього. Якщо залишити лози у вертикальному положенні і замотати їх папером або іншим матеріалом, це не врятує їх від морозу, температура під таким укриттям буде нітрохи не вище чим на повітрі. Це вбереже тільки від зайвого висушення пагонів від зимових вітрів.
Підготовлені лози можна, що простіше за все, закопати, обов'язково вологим, ґрунтом з міжрядь. Не беріть землю безпосередньо з-під кущів – це може привести до підмерзання коренів. По центру міжрядь (через одне) можна прокопати канави, а ґрунт застосувати для вкриття.
При прямому вкритті ґрунтом у теплі зими частина вічок випріває і гине. Тому бажано вкривати виноградні лози повітряно-сухим способом. Прямо на пучки пагонів, або на дротові дуги накидають або чорну плівку або, що багато краще, пластикову мішковину (із цього матеріалу шиють мішки для цукру або борошна). Другий матеріал є переважнішим, він пропускає повітря й вологу, на ньому не конденсується вода. І тільки після цього кущі закопуються ґрунтом повністю або тільки обвалковуються ним. Якщо застосувати другий спосіб, то можна за необхідністю відкривати торці вкриттів щоб провітрити, просушити й остудити пагони.
Варіант такого вкриття – засипати лози сухим органічним матеріалом – соломою, тирсою, опалим листям. Зверху натягнути полімерну плівку, краї якої притиснути землею або каменями.
У районах, де суворі зими можуть чергуватися з теплими, раціонально застосовувати спеціальні – напівукривні форми виноградного куща. Особливість їх полягає в тому, що є високоштамбова неукривна частина, і безштамбова або низькоштамбова приземна – укривна. Смисл такої конструкції полягає в тому, що будь-яку зиму хоча б одна із частин перенесе благополучно.
У районах зі стійким і високим сніжним покривом достатньо посадити виноград у траншеї глибиною 40-50 см, а на зиму притискати пагони до дна. Сніг накопичується в таких поглибленнях і надійно захистить лози від морозів.
У південних районах достатньо укрити рослини шаром ґрунту 20-25 см, у більш північних – шар ґрунту доводять до 30-50 см, або застосовують тришарове вкриття – ґрунт – 5-15 см, потім прошарок органіки – 10 см, і знову шар ґрунту – 20-30 см.
Укриття лоз необхідно закінчити до настання морозів, інакше лоза стане ламкою.
